Підготовка руки дитини до письма
Підготовка руки дитини до письма
Підготовка руки дитини до письма починається задовго до проходу до школи. Це відбувається і тоді, коли маленьке дитинча захватує іграшку, під час різних ігор з пальчиками малюка, масажу кінчиків пальців, ліпки з пластиліну, глини, тіста та багатьох інших вправ, які допоможуть майбутньому учню красиво писати, не відчуваючи втоми та негативних емоцій.
Важливо зразу навчити дитину правильно тримати предмет, яким вона пише або малює. А це, як доводить практика, залишається без належної уваги дорослих. Дитина закріплює неправильну навичку користування письмовим приладдям під час малювання, письма друкованими буквами, штриховки. Іноді батьки говорять: «От піде до школи - вчителька навчить», забуваючи про те, що дитина вдома найчастіше буває з вам сам на сам, а в класі під час уроку в одної вчительки 20-30 дітей. Чи можна зразу охопити зором таку кількість дитячих рук. Навіть, якщо це вдається, одним зауваженням учню обійтися не можна. Адже перевчити набагато складніше, ніж навчити зразу.
Іноді батьки говорять: «Нехай пише, як йому чи їй зручно». Але правила користування ручкою (олівцем) розроблялися недаремно: в них є обов'язковою правильна посадка дитини, збереження зору, розвиток певних м'язів руки, здатних витримати максимальне навантаження сьогодні та в майбутньому.
А як же правильно?
Ручка, якою дитина пише, лежить на верхній фаланзі середнього пальця, фіксується великим і вказівним, великий палець розташований декілька вище вказівного; опора на мізинець; середній і безіменний розташований майже перпендикулярно краю столу. Відстань від нижнього кінчика ручки до вказівного пальця 1,5 - 2 см. Кінець ручки орієнтований на плече. Кисть знаходиться в русі, лікоть від столу не відривається. Далі слід простежити за тим, як дитина пише, чи правильно виконує цю дію.
Можна використовувати такий методичний прийом. Поміняйтеся з дитиною ролями. Нехай вона керує вашими діями, підказуючи, якщо ви щось робите не так. Цей прийом концентрує увагу на елементах виконуваної роботи і ефективніше організовує навчання. Потім дитина діє самостійно. Підказка має бути мінімальною і поступово зводитися нанівець.
Контроль навику письма у дитини бажано провести до того, як їй виповниться чотири роки, щоб мати запас часу для виправлення неправильного навику перед вступом до школи. Займатися шестирічне дитя може не більше двадцяти хвилин.
Як розпізнати неправильний навик?
Про неправильному навику письма говорять наступні деталі:
• Неправильне положення пальців: дитина тримає ручку «пучкою», «жменею», «кулаком», великий палець нижче вказівного або розташований перпендикулярно до нього, ручка лежить не на середньому, а на вказівному пальці.
• Дитина тримає ручку дуже близько до її нижнього кінчика або дуже далеко від нього.
• Верхній кінчик ручки направлений убік або від себе.
• Кисть жорстко фіксована.
• Дуже сильний або слабкий натиск при письмі і малюванні.
Вас повинно насторожити, якщо дитина активно повертає аркуш при малюванні і розмальовуванні. В цьому випадку малюк не уміє змінювати направлення лінії за допомогою пальців.
Якщо дитина малює дуже маленькі предмети, то це може свідчити про жорстку фіксацію кисті руки. Це можна перевірити, запропонувавши намалювати одним рухом коло діаметром 3-4 сантиметри (за зразком). Якщо дитина має схильність фіксувати кисть на плоскості, вона не впорається з цим завданням: намалює замість кола овал, коло значно меншого діаметру або малюватиме його в декілька прийомів, пересуваючи руку або повертаючи аркуш.
Як виправити?
Для виправлення неправильного навику письма можна скористатися наступними прийомами.
• На верхній фаланзі безіменного пальця можна поставити крапку, пояснивши дитині, що ручка повинна лежати на цій крапці.
• Намалювати на ручці межу, нижче за яку не повинен опускатися вказівний палець.
• Якщо жорстко фіксована рука, то може допомогти обведення або малювання крупних фігур, розміром в третину альбомного аркуша, без відриву руки.
• Якщо до школи ваша дитина довго застібає ґудзики, не вміє зав'язувати шнурки, часто упускає що-небудь з рук, вам слід звернути увагу на сформованість навику письма.
Як розвинути дрібну мускулатуру руки дитини?
• Розминати пальцями тісто, глину, пластилін, м'яти поролонові кульки, губку.
• Катати по черзі кожним пальцем дрібні намистини, камінчики, кульки.
• Ляскати в долоні тихо, голосно, в різному темпі.
• Нанизувати намистини, ґудзички на нитки.
• Зав'язувати вузли на товстій і тонкій вірьовках і шнурках.
• Заводити будильник, іграшки ключиком.
• Штрихувати, малювати, розфарбовувати олівцем, крейдою, фарбами, ручкою і так далі.
• Різати ножицями.
• Конструювати з паперу (орігамі), шити, вишивати, в'язати.
• Робити пальчикову гімнастику.
• Малювати узори по клітинках в зошиті.
• Займатися на домашньому стадіоні і снарядах, де потрібний захват пальцями (кільця, щаблина та інші).
Успіхів вам, шановні дорослі, у відповідальній справі - підготовці дитини до школи.
Чому дошкільна освіта обов’язкова для кожної дитини?
Обов’язкова дошкільна освіта дітей старшого дошкільного віку сьогодні є необхідністю, тому що саме в дитячому навчальному закладі малюків практично готують не лише до навчання у школі, а й до майбутнього «дорослого» життя. Одним з основних завдань педагогічного колективу дошкільного навчального закладу є створення безпечного розвиваючого середовища для дітей дошкільного віку, створення сприятливого простору для розгортання дітьми активної, творчої поведінки у специфічних для віку дитини видах діяльності (ігровій, пізнавальній, продуктивній, самостійній, художній та творчій діяльності, спілкування з дорослими та однолітками тощо) і відповідно організація роботи з дітьми в ньому.
Всім відомо, що основною формою навчання для п'ятирічок є гра. Саме в ігровій формі під керівництвом професійних педагогів, маючи відповідну освіту, діти навчаються самостійності, знайомляться з основними правилами гігієни, правилами поводження у колективі, правилами безпеки в побуті та правилами безпечної поведінки і спілкування з однолітками. Вони також розвивають свої здібності з малювання, ліпки, конструювання, азів письма, співів та танців тощо. Отже, якщо в дошкільному віці у вашого нащадка будуть сформовані вище згадані навички і розвинені перераховані здібності, будьте впевнені, що в школі ваш малюк буде почуватися набагато впевненішим, ніж дитина, яка не відвідувала дошкільного навчального закладу.
Дитина і колектив:
Перебуваючи в дитячій установі, під час спілкування з однолітками дитина розвиває й вдосконалює своє вміння узгоджувати особисті інтереси з інтересами інших людей, навчається азам виховання, розвиває почуття дружби, взаємодопомоги.
Дитина і соціум:
Під час знаходження в колективі у дитини формуються вміння спілкуватися з іншими людьми, заходити правильні, безпечні рішення та вихід із різних життєвих ситуацій, розвивається бажання для подальшого навчання в школі.
Розвиток дитини:
Перевагою дошкільної освіти, отриманої в дитячому навчальному закладі, є той факт, що зростання і виховання вашої дитини відбувається під керівництвом педагога, який володіє необхідними знаннями та зможе забезпечити комплексний повноцінний розвиток дитини з урахуванням її індивідуального розвитку.
Дитина і майбутнє шкільне навчання:
Саме в дошкільному навчальному закладі відбувається забезпечення рівних стартових умов для розвитку всіх дітей; формуються фізична, психічна, моральна, мотиваційна, вольова, інтелектуальна готовність до майбутнього навчання в школі, а це означає, що воно буде безпечним, цікавим і посильним для дитини.
Cтрахи перед школою
(Поради психолога)
Часто батьки звертаються до психолога з приводу різних страхів, що їх охоплюють перед школою. Адже всі вони щиро хвилюються за подальше життя майбутнього першокласника. Чи готова дитина до школи? Чи потрібно їй уміти читати? Яку школу обрати?
Спробуймо разом розібратися у цих важливих для кожного з нас питаннях.
СТРАХ ПЕРШИЙ: ЧИ НЕОБХІДНО ДИТИНІ ВМІТИ ЧИТАТИ?
1. З навчанням дітей читання не можна поспішати. Навчання читання і письма — дуже складний процес, і для того щоб дитина і справді навчилася читати, а не вгадувати літери, потрібно, аби її мозок був зрілим, а механізми зорової диференціації — гарно розвиненими.
2. Не можна порівнювати успіхи дитини з успіхами інших дітей, пам'ятаючи про те, що всі діти — різні.
3. Не можна малюка примушувати читати: у цьому випадку процес навчання перетворюється на дресирування, механічне заучування. Через примушування читати у дитини не формуються відчуття, сприйняття, уява. Потрібно прагнути, щоб малюк сам захотів узяти книжку до рук. Дитині має подобатися розучувати літери і звуки.
4. Перш ніж посадити свого малюка за абетку, добре було б самим засвоїти методику викладання читання, прочитати спеціальну навчально-методичну літературу, порадитися з фахівцями з навчання дітей дошкільного віку, навчитися різноманітних ігрових прийомів. Намагайтеся перетворити домашні заняття на цікаві й пізнавальні для дитини. Лише за цих умов педагогічні зусилля батьків будуть ефективними.
5. Навчання читання і письма має бути одночасним. Коли ж ні, то вчителеві початкових класів, який переучуватиме дитину, доведеться докладати багато зусиль. А переучувати, як відомо, завжди складніше, ніж навчати.
6. Школа не має права вимагати, щоб під час вступу до першого класу дитина вже вміла читати і писати друкованими літерами. Безперечно, це полегшує життя вчителеві, але — не учневі. Готувати дітей до школи, безумовно, варто. Але готовність до школи не передбачає вміння читати і писати. Перш за все йдеться про фізичну, фізіологічну і психологічну готовність, розвиток мовлення, моторики, зорового сприйняття дитини, формування механізмів організації діяльності, тобто готовність навчатися і здатність витримувати навчальне навантаження.
СТРАХ ДРУГИЙ: ЧИ НЕ СПІЗНИМОСЯ ДО ПЕРШОГО КЛАСУ?
Щоб не виникало сумнівів стосовно того, чи не зарано (не запізно) дитині до школи, слід передусім оцінити готовність малюка до навчання (можна звернутися до психолога). Комусь можна починати вчитися вже в 6 років, а комусь краще почекати до 7.
Потрібно, щоб школа вабила малюка своєю головною діяльністю — навчанням, щоб його цікавила не зовнішня атрибутика шкільного життя і не перспектива змінити обстановку, а насамперед можливість чогось навчитися.
СТРАХ ТРЕТІЙ: ВИБІР ШКОЛИ І ПРОГРАМИ НАВЧАННЯ
«Усе краще — дітям!» — це девіз більшості батьків. Кращою має бути і школа, і навчальна програма. Зважаючи на досвід багатьох батьків, можна стверджувати таке:
> краща школа — це та школа, де дітей не ділять на «сильних» і «слабких», де не «вбивають» знання, а вчать думати;
> краща програма — та, що не позбавляє дитину бажання вчитися і не шкодить її здоров'ю;
> якщо школа висувае такі вимоги, з якими, на думку батьків, дитина не впорається, не варто йти до цієї школи. Щоб не помилитися у виборі школи, батькам необхідно:
1. Дізнатися якомога більше про
- педагогічний колектив;
- типи і види реалізованих навчальних програм;
- особливості шкільного життя, режим занять, тижневе навантаження учнів;
- особливості медичного обслуговування, харчування, відповідність школи до вимог техніки безпеки і санітарних норм;
- технічне та методичне оснащення навчальних класів;
- традиції школи, її випускників;
- додаткові навчальні послуги;
- ставлення до дітей;
- стягнення з батьків оплати;
- медичні протипоказання до занять інтенсивною інтелектуальною працею за програмовим матеріалом підвищеного рівня складності тощо.
2. Пройтися коридорами і послухати, як спілкуються вчителі з дітьми. Не шкодуйте на це часу, краще зсередини вивчати життя навчального закладу.
СТРАХ ЧЕТВЕРТИЙ: ВИБІР УЧИТЕЛЯ
Недарма кажуть: «Обираючи дитині першого вчителя, ти начебто обираєш їй долю». Це вислів правильний хоча б тому, що в цьому віці вчитель для дитини часто перебуває на першому місці, тож для неї дуже важливі його турбота й увага.
Першокласник має довіряти своєму вчителеві. Лише в цьому випадку він почувається у безпеці й упевнений у своїх силах, охоче спілкується з однолітками і дорослими, навчається з інтересом.
Рецепт проти цього страху існує лише один: обираємо дитині не школу, а вчителя.
СТРАХ П'ЯТИЙ: АДАПТАЦІЯ ДО ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ
Щоб адаптація до навчання у школі минула успішно, слід пам'ятати про таке:
1. Не можна налаштовуватися на те, що попереду — лише проблеми, передаючи в такий спосіб свої страхи перед школою дитині. Але водночас не можна недооцінювати складність періоду адаптації до нових умов. Процес звикання до школи може тривати багато часу, аж до півроку, залежно від особливостей школяра, тому щоб він був успішним, потрібно дотримуватися трьох вимог: жорсткий режим дня, достатня рухова активність і спокійна доброзичлива обстановка в сім'ї.
2. Не можна обмежувати дитину своєю увагою. За найменшої можливості більше часу проводьте разом: гуляйте, готуйте вечерю, обговорюйте події дня, виконуйте складні завдання тощо. Яка б ситуація не виникла в школі, дитина має бути впевнена, що батьки — її союзники, прихильники, захисники і помічники, у будь-якому разі готові зрозуміти, підтримати, допомогти.
СТРАХ ШОСТИЙ: ХТО ПІКЛУВАТИМЕТЬСЯ?
Він ще такий маленький, наш першокласник. Хто відведе його вранці за руку на заняття, допоможе переодягнутися, підбадьорить добрим словом? Хто зустріне після уроків, приведе додому, нагодує обідом?
Якщо у вас є родичі й близькі, готові взяти на себе турботи про маленького школяра — ці страхи не для вас. Але як бути тим, хто сподівається лише на свої сили?
1. Перенесіть відпустку на вересень, щоб у найскладніший період адаптації до школи бути поруч із дитиною. За цей час малюк опанує найзручніший і безпечніший маршрут від домівки до школи, навчиться відчиняти вхідні двері, розігрівати собі обід, звикне до нового режиму дня. Якщо дитина все це робитиме самостійно під контролем дорослих, незабаром вона почуватиметься цілком самостійною.
Крім того, першокласник має знати правила безпеки: до кого він може звернутися чи зателефонувати, якщо виникла екстрена ситуація; не заходити в ліфт, не відчиняти дверей незнайомцям, користуватися побутовим приладдям тощо.
2. Якщо відпустку взяти не вдалося, а у школі немає групи продовженого дня (або ви не хочете, щоб дитина проводила там час після уроків), не потрібно впадати у відчай. Напевно, у вашому будинку є люди похилого віку, які за невелику плату погодяться піклуватися про дитину, зустрічаючи її зі школи і проводжаючи додому. А можливо, у вашому класі є батьки, які також опинилися в подібній ситуації, і з ними можна буде домовитися про чергування?
СТРАХ СЬОМИЙ: ЩО БУДЕ ЗІ ЗДОРОВ'ЯМ?
За ствердженнями медиків, унаслідок труднощів у період звикання, перенапруження організму до кінця першої чверті багато першокласників скаржаться на втому, нездужання, головні болі, нервове напруження, порушення сну. Деякі стають плаксивими, примхливими, агресивними. Якщо до того ж у дитини в дошкільний період були виявлені хронічні захворювання, усе це може призвести до втрати працездатності, швидкої втомлюваності й відставання у навчанні.
Про що слід пам'ятати?
1. У період адаптації слід бути особливо дбайливими й спробувати знизити психологічне навантаження. Жодних брутальних слів, докорів, невдоволення результатами! Ласкаве слово, похвала, чуйність, увага — краща підтримка для маленького учня, що надасть змогу зберегти його здоров'я.
2. Необхідно упорядкувати режим дня. Нічний сон має бути тривалим — не менше ніж 10 годин, денний сон також обов'язковий — 1,5 години.
3. Домашні заняття не мають тривати годинами, а тим більше їх не варто виконувати «за один присід». Бажано робити 10-15-хвилинні перерви для відпочинку після виконання кожного завдання з певного предмета. Якщо ви вирішили контролювати виконання завдання, після свого повернення з роботи, то потрібно бути готовим, що гарних результатів це не матиме. Як правило, після 19-ї години працездатність дитини знижується, вона стає неуважною і розсіяною. До речі, письмові домашні завдання у 1-му класі не задають, і батьки мають знати про це.
4. Якщо дитина фізично ослаблена і має проблеми зі здоров'ям, імовірно, з додатковим навчанням у музичній і художній школі не варто квапитися. З іншого боку, помірні заняття плаванням, гімнастикою, бігом, зимовими видами спорту під час першого року навчання допоможуть зміцнити здоров'я.
5. Не можна забувати про повноцінне збалансоване харчування. Тож не забувайте пропонувати школяреві сніданок, навіть, якщо він категорично відмовляється від їжі вранці. Умовте дитину, щоб вона хоча б випила склянку соку чи з'їла яблуко.
6. Прогулянки, фізичні вправи, ігри на свіжому повітрі мають бути обов'язковими. Такий активний відпочинок буде значно кориснішим, ніж лежання перед телевізором.
7. Варто уважно ставитися до скарг дитини на нездужання, втому, головний біль, безсоння тощо. Як правило, це об'єктивні показники того, що дитина зазнає труднощів у навчанні.
СТРАХ ВОСЬМИЙ: ЧИ ЗАЛИШИТЬСЯ ЧАС «НА ДИТИНСТВО»?
Хоча ми й говоримо нашим першокласникам «ти вже дорослий», не можна забувати про те, що насправді вони є і довго ще будуть дітьми, які живуть у світі ігор і дитячих фантазій. Якщо відібрати у маленйких учнів час на гру для додаткових занять (щоб краще вчилися), не дозволяти бавитися улюбленими іграшками, спілкуватися з друзями, то незабаром ви помітите, що результати погіршилися. Дитина має гратися, у неї має ї бути вільний час на спілкування з друзями і з іграшками. У цьому і полягає збереження дитинства: чим більше діти граються, тим успішніше вчаться в школі.
Чи залишиться у першокласника час на дитячі ігри, відвідування цікавого гуртка чи спортивної секції, поїздки в гості, залежить лише від того, чи правильно організовано його день, наскільки уважно ставляться батьки до його теперішніх інтересів.
Переступаючи поріг, за яким чекає новий шкільний світ, малюк має бути впевненим, що він не залишиться з ним сам на сам. Він має відчувати: його люблять, йому готові допомогти, його готові підтримати в будь-якій ситуації.
Культура діяльності майбутнього школяра
Батькам необхідно прищеплювати дитині поважне ставлення до навчання, підкреслювати його значення для всіх членів родини. Неодмінно варто внести частку оптимізму, що передається у впевненості батьків в успішному майбутньому навчанні, старанності й самостійності дитини. Уже в дошкільному віці необхідно виховувати відповідальне ставлення до обов'язків; звертати увагу на будь-які досягнення дитини, радіти за дитину, а помилки виправляти разом, і в жодному разі не лякати майбутніми невдачами.
Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більшої самостійності Ви вимагаєте від дитини в усіх сферах життя, тим простіше Вашій дитині вчитися в школі. Заохочуйте самостійність своєї дитини.
Якщо Ваша дитина потребує допомоги, підштовхуйте її до того, щоб вона самотужки знаходила шляхи розв'язання проблем. Не давайте готових відповідей — Ваша допомога повинна обмежуватися підказками (наприклад: підказати, яким словником або довідником можна скористатися; де знайти необхідну інформацію та ін.).
Відзначайте досягнення дитини. Віддавайте перевагу похвалі, а не докорам: нею Ви досягнете бажаного у більш легкий спосіб, аніж нотаціями, нескінченними нагадуваннями або покараннями.
Схвалюючи вчинки або поведінку дитини, не доповнюйте схвалення критикою (наприклад: «Літери написані добре, але якби без бруду, було б ще краще»).
Не висувайте до дитини занадто високих вимог: не робіть їх суворішими, ніж вимоги вчителів (наприклад, вимагаючи виконання додаткових завдань).
Не вимагайте від своєї дитини більше, ніж самі від себе. Дитина, яка бачить своїх батьків за читанням, почне читати швидше, ніж дитина, батьки якої замість читання дивляться телевізор.
Говоріть якнайбільше позитивного про школу, учителів і предмети, що викладаються у школі.
Повноцінний сон — це ознака здорової нервової системи. Для того щоб продуктивно працювати у школі, дитячому організму необхідно спати 12 годин на добу з урахуванням обіднього сну (1-1,5 години).
Після школи не поспішайте братися до виконання домашнього завдання:організм дитини потребує 2-3 години відпочинку. Готувати уроки необхідно у продуктивний час — з 15 до 16 години. Пізно ввечері заняття проводити не слід.
Пам'ятайте: після 20 хвилин занять дитині необхідна перерва у 10-15 хвилин.
Протягом усього дошкільного віку дітей треба вчити правильно сидіти на стільці і за столом, стояти й ходити, додержуючи хорошої постави, спати в належній позі, тощо.
Навчаючи дошкільнят правильно сидіти за столом, перед ними ставлять такі вимоги : голову тримати вертикально або трохи нахиленою вперед, плечі - симетрично в горизонтальній площині і паралельно краю стола; лікті вільно розміщуються на столі, тулуб вертикальний, ноги в тазостегнових і колінних суглобах під прямим кутом, стопи повністю спираються на підлогу. Спина повинна торкатися спинки стільця. Відстань від поверхні стола до очей не менш як 30 - 35 см. Така поза дає можливість розвантажити хребет, не викривляючи його.
Під час їди та занять не можна допускати, щоб діти, сидячи за столом, спиралися на нього грудьми, звішували один лікоть униз, повертали тулуб до краю стола, підгортали під себе одну або обидві нього, опускали голову на одне плече.
Штучне або природне освітлення завжди повинно падати на робоче місце зліва від дитини.
Чого не слід робити батькам:
- Перед вступом до школи змінювати режим життя дитини: позбавляти її денного сну, тривалих прогулянок, ігор у достатній кількості.
- Оцінювати все, що робить дитина, так, як слід оцінювати діяльність учня.
- Займатися із дитиною за програмою першого класу, підміняючи гру навчанням.
Що необхідно робити батькам:
- Прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати, осмислювати побачене і почуте, узагальнювати та класифікувати.
- Навчити дитину долати труднощі, організовувати свою діяльність.
- Учити дитину конструктивно виявляти свої емоції та бажання, поважати думку інших, узгоджувати свої бажання з бажаннями оточуючих — дітей і дорослих.
Коментарi